Tłumaczenie gen. Ireneusza Nowaka, że piloci broniący polskiego nieba nie strzelali do rosyjskiej rakiety, bo była zła pogoda i nie mogli rozpoznać celu wzrokowo ani przyrządami, brzmi kuriozalnie. Tym bardziej że według nowych rozkazów pilot miał już pełne zezwolenie na oddanie strzału.

Czy ktoś wyobraża sobie, żeby amerykański albo turecki pilot wpuścił obcą, uzbrojoną rakietę na 50 czy 100 kilometrów w głąb swojego kraju, spokojnie ją śledził i czekał, aż spadnie w „bezpiecznym” miejscu?

W mediach nie brakuje też pseudofachowców, którzy próbują przekonywać, że piloci nie otwierali ognia, bo wiedzieli, że rakieta leci gdzieś w pole. To kompletna bzdura. Pilot nie może przewidzieć toru lotu pocisku manewrującego Ch-101. Przy prędkości około 900 km/h wystarczyłaby nagła zmiana kursu o 3-4 kilometry w bok, a w kilkanaście sekund rakieta uderzyłaby w miasto i pilot nawet nie zdążyłby zareagować.

Te pociski leciały bezpośrednio nad polskimi miastami i spadły w pobliżu wielu miast i wsi.
Miasta na trasie przelotu od granicy, nad którymi rakiety mogły spaść:

• Tomaszów Lubelski: 17 300 mieszk.

• Lubaczów: 11 100 mieszk.

Miejscowości w okolicy upadku rakiety w Nowym Lipowcu (liczba mieszkańców, odległość od miejsca wybuchu, ewentualny czas dolotu):

• Aleksandrów: 3 200 mieszk., 3 km, 12 sek.

• Łukowa: 2 400 mieszk., 10 km, 40 sek.

• Tarnogród: 3 100 mieszk., 10 km, 40 sek.

• Biłgoraj: 24 300 mieszk., 14 km, 56 sek.

Miejscowości w okolicy upadku rakiety w Rudniku nad Sanem:

• Rudnik nad Sanem: 6 400 mieszk., 1 km, 4 sek.

• Jeżowe: 5 200 mieszk., 11 km, 44 sek.

• Nisko: 14 300 mieszk., 12 km, 48 sek.

• Nowa Sarzyna: 5 300 mieszk., 15 km, 60 sek.

• Stalowa Wola: 54 300 mieszk., 21 km, 84 sek.

Zagrożony był także Rzeszów (prawie 200 000 mieszk.), do którego od miejsca upadku w Rudniku nad Sanem było zaledwie 45 km – czyli niecałe 3 minuty dalszego lotu.

Rakieta z 400-kilogramową głowicą to nie kamień, którego upadek da się wyliczyć. Potrafi zrównać z ziemią sporą część dużego bloku mieszkalnego (co widać na zdjęciu z Kijowa w moim poprzednim wpisie), a falą uderzeniową, odłamkami i rozbitym szkłem zniszczyć dziesiątki okolicznych budynków. Gdy te pociski leciały nad domami, ludzie jeszcze spali, a ostrzeżenia przyszły dopiero wtedy, gdy rakiety już wybuchły. Mieszkańcy byli całkowicie bezbronni, a o tym, że nie doszło do tragedii, zadecydował czysty przypadek, a nie obrona. Dlatego na nic nie zdają się dzisiaj wygibasy polityków i ministrów przekonujących, że wszystko jest pod kontrolą, ale nie wszystko jest w porządku.

***

Пояснення генерала Іренеуша Новака, що пілоти, які захищали польське небо, не стріляли по російській ракеті через погану погоду та неможливість розпізнати ціль візуально чи за допомогою приладів, звучить абсурдно. Тим паче, що згідно з новими наказами пілот уже мав повний дозвіл на відкриття вогню.

Чи хтось уявляє, щоб американський або турецький пілот впустив чужу, озброєну ракету на 50 чи 100 кілометрів углиб своєї країни, спокійно її супроводжував і чекав, поки вона впаде в „безпечному” місці?

У медіа не бракує й псевдоекспертів, які намагаються переконувати, що пілоти не відкривали вогонь, бо знали, що ракета летить кудись у поле. Це повна нісенітниця. Пілот не може передбачити траєкторію польоту крилатої ракети Х-101. При швидкості близько 900 км/год вистачило б різкої зміни курсу на 3-4 кілометри вбік, і за кільканадцять секунд ракета влучила б у місто, а пілот навіть не встиг би зреагувати.

Ці ракети летіли безпосередньо над польськими містами і впали поблизу багатьох міст та сіл.

Міста на маршруті прольоту від кордону, над якими ракети могли впасти:

• Томашів-Любельський (Tomaszów Lubelski): 17 300 мешк.

• Любачів (Lubaczów): 11 100 мешк.

Населені пункти поблизу падіння ракети в Нови-Ліповці (кількість мешканців, відстань від місця вибуху, орієнтовний час підльоту):

• Александрув (Aleksandrów): 3 200 мешк., 3 км, 12 сек.

• Лукова (Łukowa): 2 400 мешк., 10 км, 40 сек.

• Тарногруд (Tarnogród): 3 100 мешк., 10 км, 40 сек.

• Білгорай (Biłgoraj): 24 300 мешк., 14 км, 56 сек.

Населені пункти поблизу падіння ракети в Рудніку-над-Сяном (кількість мешканців, відстань від місця вибуху, орієнтовний час підльоту):

• Руднік-над-Сяном (Rudnik nad Sanem): 6 400 мешк., 1 км, 4 сек.

• Єжове (Jeżowe): 5 200 мешк., 11 км, 44 сек.

• Нісько (Nisko): 14 300 мешк., 12 км, 48 сек.

• Нова Сажина (Nowa Sarzyna): 5 300 мешк., 15 км, 60 сек.

• Стальова Воля (Stalowa Wola): 54 300 мешк., 21 км, 84 сек.

Під загрозою був також Ряшів / Жешув (Rzeszów, майже 200 000 мешк.), до якого від місця падіння в Рудніку-над-Сяном було лише 45 км – тобто менше 3 хвилин подальшого польоту.

Ракета з 400-кілограмовою бойовою частиною – це не камінь, падіння якого можна вирахувати. Вона здатна зрівняти із землею значну частину великого житлового будинку (що видно на фото з Києва в моєму попередньому дописі), а вибуховою хвилею, уламками та розбитим склом пошкодити десятки навколишніх будівель. Коли ці ракети летіли над будинками, люди ще спали, а попередження прийшли лише тоді, коли ракети вже вибухнули. Мешканці були абсолютно беззахисними, а те, що не сталося трагедії, вирішив чистий випадок, а не оборона. Тому сьогодні ні до чого всі викручування політиків і міністрів, які переконують, що все під контролем, але не все гаразд.