Російський нацист Олександр Дугін говорить про «сакральну географію». На жаль, я бачу дедалі більше подібностей до Дугіна серед частини українських націоналістів. Погляди Дмитра Яроша та інших представників цього напряму можна аналогічно назвати «сакральною етнографією». Вони самі такого терміна не використовують, але, на мою думку, він добре передає суть їхнього мислення.
Нещодавно Ярош прямо заявив:
«Закликаю вас прийняти той факт, що на нашій українській землі ви були окупантами — так само, як сьогодні росіяни. А ми, українці, мали і досі маємо абсолютне право знищувати загарбників та агресорів на нашій Богом даній землі».
Я давно звертаю увагу на те, що багато українців сповідують віру в існування споконвічних і виключних етнічних територій, які нібито належать їм «за Божим даром». Я вважаю, що саме такий підхід призвів до масового винищення поляків. Радикальні націоналісти говорять про це прямо. У більш поміркованих це часто можна прочитати між рядків.
Останнім часом Дмитро Ярош висловив цю ідею особливо чітко. Він продемонстрував переконання, що українці мають власну «етнічну» територію — нібито споконвічну, незмінну, недоторканну та виключну. На такій «етнічній території», «даній Богом», вони нібито мають право вбивати «чужинців», причому не лише солдатів чи представників влади, а й цивільних, включно з жінками та дітьми.
Ярош виправдовує колишніх бандерівських виконавців геноциду, але водночас висловлює той самий спосіб мислення. В ім’я цієї сакральної етнографії українці нібито мають право вбивати представників інших народів лише тому, що ті проживають на території, яку вважають «даною Богом».
Їхній «Бог» більше нагадує того чорного й рогатого, адже подібні етнічні теорії не лише злочинні, а й повністю суперечать реальності. Території, заселені окремими народами чи етнічними групами, завжди були змінними, важкими для однозначного визначення, а між ними існували перехідні та змішані зони. Це стосувалося навіть гірських районів, де кордони здаються природними, як між Польщею та Словаччиною. Тим більше такі перехідні зони існували на рівнинах і степах.
На жаль, українські націоналісти, такі як Степан Бандера чи Дмитро Ярош, вірять в існування «споконвічних етнічних територій», що належать виключно українцям, а присутність національних меншин на цих землях може — у їхній логіці — придушуватися в ім’я того, що я називаю «сакральною етнографією», аналогічною російській «сакральній географії» Дугіна.
Не варто легковажити тим, що говорить Дмитро Ярош та йому подібні. У майбутньому такі погляди можуть перетворитися на конкретні дії також щодо сучасних кордонів Польщі, оскільки українські націоналісти вважають своїми «Богом даними землями» зокрема Підкарпаття, Холмщину та значну частину Підляшшя.
Наразі, однак, саме українці стають жертвами росіян, які мислять подібно до Дмитра Яроша. Російські націоналісти ще багато років тому почали свої дії з етнічних аргументів, проголосивши східну Україну «етнічно російськими землями». Своєю чергою, найрадикальніші прихильники «сакральної географії» Дугіна розглядають усю Україну як «споконвічну територію Святої Русі».
Недобре коїться у східних головах — і це стосується не лише росіян.
Клаудіуш Весолек
Zostaw komentarz