Ще у 1930-х роках Михайло Колодзінський розробив так звану «воєнну доктрину», яка передбачала етнічні чистки як один із ключових елементів майбутнього українського національного повстання. Він належав до оточення Степана Бандери в лавах Організації Українських Націоналістів (ОУН). Пізніше ця група відокремилася від основної організації та стала відомою як ОУН-Б (бандерівська фракція), а її членів зазвичай називають бандерівцями.
Восени 1942 року на військовій конференції ОУН-Б було ухвалено рішення про усунення поляків із територій, які вважалися українськими «етнічними землями». План передбачав примусити польське населення залишити свої домівки під загрозою смерті, а тих, хто відмовиться, — знищити.
Перша хвиля бандерівського геноциду на Волині розпочалася в березні 1943 року. Спочатку вона мала характер вибіркових нападів на окремі польські села та поселення. Надзвичайна жорстокість цих убивств мала на меті посіяти паніку серед польського населення та змусити людей тікати.
Першими районами масових убивств стали Сарненський і Костопільський повіти. У наступні місяці ОУН-УПА (Українська Повстанська Армія, пов’язана з ОУН-Б) розпочала систематичну кампанію зі знищення польської присутності на Волині — село за селом, повіт за повітом. На самій Волині було атаковано понад тисячу населених пунктів, де проживали поляки.
Важливим етапом стала різанина в Яновій Долині в ніч із 22 на 23 квітня 1943 року. Поселення було спалене, а сотні його мешканців убиті, багато з них — живцем у палаючих будинках.
Цілями першого етапу були:
залякування польського населення;
знищення місцевих загонів самооборони;
спричинення масової втечі цивільного населення;
підготовка ґрунту для подальшої кампанії повного винищення.
Влітку 1943 року вибірковий терор перетворився на відкрите масове винищення, яке охопило цілі повіти Волині. Його найвідомішим символом стала Кривава неділя 11 липня 1943 року, коли одночасно були атаковані десятки польських містечок і сіл.
Після Кривавої неділі настала ще одна кульмінація насильства наприкінці серпня 1943 року, особливо 29–30 серпня. Деякі історики називають цю хвилю масових убивств «Кривавими жнивами» (Krwawie Dożynki), оскільки вона збіглася з традиційним періодом збору врожаю.
Серед найвідоміших злочинів — різанини в Острівках і Волі Островецькій, де було вбито близько 1050 поляків, переважно жінок і дітей. Згідно з дослідженнями істориків і свідченнями очевидців, лише в Любомльському повіті під час цієї серпневої хвилі було вбито понад 2500 поляків у більш ніж 30 населених пунктах.
Ці злочини вирізнялися винятковою жорстокістю. Убивали цілі родини — жінок, дітей, літніх людей і немовлят. Жертв убивали не лише вогнепальною зброєю, а й сокирами, молотками, вилами та іншими господарськими знаряддями. Багато польських сіл було спалено й повністю знищено.
Геноцид на Волині тривав протягом усього 1943 року, а наприкінці того ж року поширився на Східну Галичину, де також забрав численні жертви. На початку 1944 року хвиля насильства охопила і Холмщину. Там кількість жертв була меншою, оскільки Армія Крайова організувала ефективнішу оборону польського населення, а демографічне співвідношення між поляками та українцями було менш несприятливим, ніж на Волині.
У 1945 році ще одна хвиля вбивств відбулася на Поділлі, тоді як радянська влада здебільшого залишалася пасивною.
Після війни окремі вбивства польських цивільних осіб за участю підрозділів УПА ще траплялися. Однак вони вже не були частиною скоординованої кампанії геноциду. Масова кампанія винищення досягла свого піку на Волині та у Східній Галичині в 1943–1945 роках.
Історична примітка
Описані вище події в Польщі найчастіше називають Волинською різаниною або геноцидом на Волині та у Східній Галичині. Точна кількість жертв залишається предметом історичних досліджень, однак більшість оцінок визначає число вбитих польських цивільних у межах 80–120 тисяч осіб. Переважна більшість жертв були мирними мешканцями. Інтерпретація цих подій і надалі залишається предметом дискусій між польськими та українськими істориками, хоча сам факт масового винищення польського цивільного населення силами ОУН-УПА є історично встановленим.

REKLAMA